З недавніх пір Михайло почав помічати, як його дружина віддалилася від нього. Ганна в нього була справжня бізнес-леді. Її часто не було вдома: багато працювала, їздила у відрядження. Раніше коли дружина приїжджала додому, у них завжди було свято. Вони проводили вдвох багато часу. А зараз усе по-іншому. Кожен живе сам собою. Михайло намагався поговорити з дружиною, але вона лише переводила тему. Йому здавалося, що поруч із ним зовсім чужа жінка. Дітей вона дуже любила. Часто брала їх із собою, все купувала. Від цього Михайло ще більше почував себе самотнім. Наче його немає в житті дружини. Якось він помітив, як дружина сідала в машину до якогось незнайомого чоловіка, якого Михайло не знав. Він знав усіх працівників, але цього вперше бачив. Вирішив поцікавитись у дружини, хто це. Відповіла, що це новий працівник. І взагалі, навіщо Михайло за нею стежив, вона ж йому не давала приводу. Але Михайло не вірив їй. Наступного разу побачив дружину з тим самим чоловіком у кафе.
Вони сиділи удвох за столиком та пили каву. Михайлу з вулиці було добре видно, якими очима його дружина дивилася на того чоловіка. Він хотів набити йому пику, але стримався. Вдома між Ганною та Михайлом знову була сварkа. Чоловік попередив дружину – якщо та не зупиниться, вони розлу чаться. Дітей Михайло залишить собі. Навіть якщо вона багато заробляла, це не означає, що дітей йому не віддадуть. Михайло більше часу приділяв дітям, ніж дружина. Ганна мовчала. Минуло кілька днів. Ганна сказала чоловікові, що звільнила того чоловіка з роботи, щоб Михайло даремно не рев нував. Вона не хотіла, щоб їхня сім’я розnалася. Здавалося, у них знову все налагодилося. Так минуло два місяці. Настали канікули. Ганна повідомила чоловіка, що їде у відрядження. Вона попрацює, при цьому діти розважаться. Михайло також хотів поїхати із сім’єю, але через роботу не зміг.
Він провів дружину з дітьми та посадив їх у поїзд. Сім днів йому довелося жити самому. Але нічого страաного. У нього робота – нудьгувати ніколи. Трохи заспокоївшись, він поїхав додому. Потрібно прибрати вдома, адже після дітей у хаті безладдя. Тому, щоб не марнувати час, Михайло взявся за роботу. За кілька годин у квартирі було чисто. Він сів і вирішив зателефонувати дружині. Вони щодня розмовляли телефоном. Діти із захопленням розповідали, як провели день і що цікавого бачили. Михайло дуже радів, що вони мають можливість відпочити. Добре, що вони поїхали. Стільки емоцій він давно не чув у їхньому голосі. До кінця відпочинку залишався день. Настя розповідала батькові про пригоди, що трапилися з ними. Як вони каталися на величезних хвилях з дядьком Іваном і як той ловив їх. Тоді Михайло стурбувався. Який ще дядько Іван? Настя зніяковіла. По той бік екрану Михайло побачив, що діти про щось шепочуть.
А потім дочка сказала, що дуже скучила за батьком, тому й вигадала історію про дядька. Але Михайло не вірив. Він одразу зрозумів, що дочка промовилася . І одразу кинув слухавку. Йому треба було отямитися. Значить, Ганна досі йому зра джувала. Вона навіть дітей познайомила з тим чоловіком. А ті дурили рідного батька. Що тепер? Ганна обіцяла, що це не повториться. Сумно стало Михайлу. А тут знову дзвінок від дочки, але він не хоче брати слухавку. Наступним був дзвінок від дружини. Проте Михайло і від неї не підняв. Не сьогодні. Йому було бо ляче та сумно. Скільки ще триватимуть зра ди дружини? Ще й діти брали у цьому участь. Тільки навіщо? Насті було вісім років, а Марку п’ять. Значить, вони знали, з ким їдуть відпочивати. Може, діти ще раніше знали про існування того чоловіка. Наступного дня Михайло зателефонував до Ганни. Дружина й далі стверджувала, що це не більше ніж вигадки дітей. Але Михайло не вірив у подібну історію. Він не хотів ні з ким розмовляти. Його зра дили рідні люди.