Минулими вихідними була дуже важлива дата для мене з моїм чоловіком – ми одружені 10 років. Це справжній ювілей нашої родини. За цей час ми встигли купити квартиру разом, взяти кредит на машину, наро дити сіна. Все складалося добре. Я вирішила, що вечір у нас буде особливим, тому приготувала улюблені страви чоловіка-курочку з картоплею в печі. А потім одягла все найкраще одразу. Почала його чекати. Чоловік, як завжди, прийшов додому з роботи, дуже втомившись.
Коли він побачив свічки та гарну мене, то зляkався: – Ти що це? Ти на когось чекала, а прийшов я? – У мене до тебе хороша новина-сьогодні ж 10 років нашій родині. – А, ти про річницю … зрозуміло, ти пробач, але я забув. Потім чоловік просто зібрав вечерю та пішов до себе в кімнату, на мене нуль уваги. Я була вражена його вчинком, я ж так старалася і багато думала, щоб потім він вісь так вісь ” вибач, але я забув»… Я весь день проnлакала. Було дуже прикро.
Але чому я мушу скрізь і всюди встигати і все пам ” ятати при цьому. У мене теж робота, у мене особисті справи, але чомусь саме я маю ще й удома все виконувати. Від чоловіка жодної користі. Він сидить і дивиться на свої серіали і ні про що не дбає. Тоді я вирішила обійтися цього разу без сkандалів, це мене душити і бісити. Ми зустрілися на нейтральній території і так, нам вдалося домовитись, бо він вислухав мою позицію, а я його. Ми з’ясували хто і де в цьому не має рації. І коли ми все обговорили, то мені реально стало краще жити.