Минуло дев’ять років, відколи Настя поїхала з дітьми з рідної країни. Виїхали вони, бо там усе це почалося. Коли у рідному місті стало небезпечно, вони вирішили поїхати назавжди. Ніколи раніше Настя не була за кордоном, але обставини змусили її виїхати. Вона дуже любила свій будинок і хотіла провести все своє життя у рідному домі. Спочатку Настя вирішила з дітьми перечекати у Польщі, бо українцям там дуже раді та готові допомогти. Настя думала, що весь цей коաмар триватиме не довго, і вона незабаром повернеться додому, але вона rірко помилялася.
У Польщі було дуже багато українців, через це була нестача їжі та житла. На батьківщині статки все погіршувалися. Якось Настя познайомилася з жінкою, яка теж була у такій ситуації. Вона запропонувала виїхати до Італії. В Італії вона сама колись працювала, і має хороших знайомих, які їм допоможуть. Настя погодилася, і вони переїхали до Італії. Там вона змогла швидко знайти роботу, орендувати квартиру та віддати дітей до школи. Але незабаром грошей не вистачало, бо настала зима.
Дітям потрібно було купити теплий одяг. Вони вирішили повернутися додому у вересні. Батьки Насті жили на селі і хотіли, щоб Настя надсилала їм грошей. Але вони не розуміли, що Насті вони теж були потрібні, бо вона мала двох дітей. Вони обра жалися на Настю та не розмовляли з нею. Вони ніколи не питали, звідки їхня дочка дістає гроші на життя. Бідолашна дівчина не розуміла в чому саме була її провина. Настя залишилася в чужій країні, і почала нове життя.