Новина про те, що Михайло вирішив видати заміж свою єдину дочку, здивувало все село. Дівчинка була негарною, але у батька був непоганий посаг. Заради цього посагу можна було й придивитися до дівчини. Василь був сином вчителя, а Петро був звичайним хлопцем. Василь любив іншу дівчину, але сім’я хотіла, щоб він одружився з Валькою, бо родина була багатша. На відміну від родини Василя, мати Петра була проти. Дівчина була не дуже вродлива. Мама думала, що якщо Петро приведе цю дівчину додому, то все село сміятиметься над ними.
Петру подобалася Валька, у неї були блакитні очі, світле волосся та гарна постать. Валентина любила Петра, але батько хотів, щоби вона вийшла за Василя. Дівчині було бо ляче, але вона зробила так, як хотів її батько. Вона завжди погоджувалась з батьком. Вони швидко зіграли весілля, і Валентина переїхала до Василя. У будинку вони мали велику бібліотеку. Щоразу Василь питав, чи читала її дружина книги. Але Валя навіть знала назв цих книг. Василь дуже погано ставився до неї, бо не любив. Незабаром він заявив, що любить іншу, і вони мають розлучитися. Ця новина розлютила отця Валентини . Але Валентина була рада, бо досі любила Петра. Петро ж, не змарнувавши часу, попросив руки Валентини. Батько погодився, і вони зіграли велике весілля. Петро її дуже любив та цінував. Незабаром вона народила двох прекрасних синів, і всі жили дружно та щасливо. Головне, що через роки вона таки знайшла своє сімейне щастя, хай таким непростим та тернистим шляхом.