У нас із чоловіком все було нормально у стосунках. Хоча спочатку ми навіть не планували жити разом або якось переходити зі стадії зустрічей у щось серйозніше. Просто я заваrітніла. Ми не думали, що скоро станемо батьками. Тому почали розглядати різні варіанти. Навіть планували позбу тися дитини. Але моя мама вмовила нас залишити дитину, заляkала, що якщо зроблю таке, то більше наро дити не зможу. Мама сказала, що в усьому мені допомагатиме, тож важко не буде. Я прислухалася до мами і наро дила.
До полоrів батьки чоловіка зробили нам гарне весілля. Я переїхала жити у квартиру чоловіка. Все почало налагоджуватися. Але після полоrів багато що змінилося. Хоч мама мені справді допомагала, але чоловік від мене чомусь став віддалятися. Але я стежила за собою, одразу почала займатися спортом, щоб не розповніти після полоrів, часто ходила до салонів краси. Проте чоловік все одно не звертав на мене уваги. І ось коли дитині виповнилося вже 7 місяців, я дізнаюся від спільних знайомих, що мені чоловік зра джує. Я прямо повідомила чоловіка, що все знаю.
Він став на колінах просити пробачення. Умовляв, щоб я від нього не йшла. Та я не збиралася, куди мені йти з маленькою дитиною на руках. Тим більше чоловік так переконливо вибачався, що я одразу вибачила йому все. Але я не врахувала того, що цю розмову підслухала моя мама . Тепер вона навіть дивитись у бік мого чоловіка не може. Мама не розуміє мене, як я могла пробачити зра ду. Мама просить мене розлу читися з чоловіком, бо якщо він зра див один раз, то точно повторить. Але я не хочу розлу чатися з ним. Проте мама наполягає. Говорить, щоб я з дитиною переїхала жити до неї, подалі від чоловіка.