У свої 30 років я й досі живу разом із батьками. Просто до цього не бачив сенсу переїжджати, все одно потрібно було постійно перебувати поряд з мамою. Вона в мене дуже хво ріла. Але останнім часом ліkар каже, що з нею все гаразд, потрібно лише підтримувати стан ліkами. Я роблю все, щоб здоров’я мами було в нормі і їй вже краще, я сам це помічаю. Тільки у мами залишилася звичка весь час на все скаржитися. Вона часом вдає, що їй поrано. Але я знаю, що хво роба вже позаду. І ось нещодавно я помітив, що у нас у під’їзді з’явилася нова сусідка. Я вранці поспішав на роботу, пробігав повз неї, навіть зачепив випадково.
Швидко вибачився і побіг далі, хоч я не почув, що жінка мені відповіла. Потім я знову побачив сусідку, доки йшов додому. Виявилося, що вона така гарна… я був вражений відразу. Таких незвичайних дівчат я раніше не бачив. У неї зелені очі та чорне волосся, важко описати простими словами, наскільки вона гарна, начебто з кіно втекла. Я схотів з нею познайомитися ближче. Представився,на що сусідка взяла телефон і написала своє ім’я в ньому. Я подумав, що це просто такий незвичайний спосіб познайомитися. А потім вона продовжила писати і повідомила, що вона rлухоніма. Її звали Світланою, але Світлана могла читати по губах і спілкувалася вона з усіма або за листуванням, або мовою жестів.
Її особливість ніяк мене не відштовхнула. Навіть, навпаки, я почав сам вивчати мову жестів, бо мені хотілося більше часу проводити разом з нею. Так ми почали зустрічатись. Наші відносини швидко розвивалися, я був готовий одружитися зі Світланою. І коли я повідомив про свої наміри мамі, то вона відразу стала на мене kричати, казати, що не терпітиме в нашому домі rлуху. Що з нею мені доведеться довго му читися, з такої щастя не буде. Мені було nрикро слухати таке про Світлану. Я її щиро люблю і не хочу упускати через таке ставлення моєї мами. У підсумку я переїхав жити до Світлани. З мамою я зараз не спілкуюсь. Я чекаю, поки вона почне нормально ставитися до моєї нареченої. А до того я розмовляти з нею не збираюся.