Не можу сказати, що я в багнети сприйняла невістку, але хотіла б синові кращої частки. Весілля як такого не було. Розписалися в РАГСі – та відзначили у ресторані. Молоді вирішили жити окремо та збирати на власне житло. Але оскільки живуть вони на найманій квартірі, на своє житло не накопичать ніколи. То новий ноутбук куплять, то на заморський курорт поїдуть, то айфон останньої моделі Томе куплять. З народженням онуки їм стало важче жити. Я, звичайно, намагалася допомогти. Приходила, забирала дівчинку погуляти. Але фінансово не допомагала.
І ось одного разу син зізнався, що утримувати сім’ю не може, тож попросився жити до мене. У мене квартира трикімнатна, місця достатньо, тож погодилася. І звалила на себе купу проблем. Я знала, що у невістки характер не цукор. Але думала, що, живучи в моїй квартирі, вона поводитиметься адекватно. Як би не так. Тома вирішила, що я їй служниця. Я і по дому одна прибиралася, і готувала на всіх, і посуд мила за ними. Крім цього, я ще повинна була няньчитися з онукою. А Тома втомилася. На запитання: “Що робила, що втомилася?” Це означало, що включила дитині мультфільми, а сама сиділа, дивлячись у телефон.
Можливо , я й далі терпіла б її ці витівки, але після почутої розмови, я просто подуріла. – У твоїх не варіант? Ну, тоді зберемося в мене. Місця достатньо! – казала вона у телефон. Потім повернулася до мене і зволила повідомити: – До мене на Новий рік приїде подруга зі своїм хлопцем. Ми разом святкуватимемо! – А мій дозвіл не потрібен? – Запитала я. – А навіщо? Ви з онукою посидите у вашій кімнаті, а потім ми підемо гуляти. – Не потім, а зараз. І не гуляти, а зовсім. Збирай свої речі і забирайся з моєї квартири! Вони переїхали до її батьків, син на мене образився, до онуки не підпускають. Але я ні про що не шкодую.