Ми з чоловіком по молодості переїхали за кордон. Починали ми з низів, ніхто нам не допомагав, а на руках був новонароджений син. Чоловік старався щосили, він вивчав мову, ще й працював за двох, поки я сиділа з дитиною. Потім я вийшла на роботу. У сина швидко виходило вчити нашу рідну мову та місцеву. Так поступово життя почало налагоджуватися. Я пам’ятаю, як нам із чоловіком було не просто, зате зараз ми живемо чудово. Син у нас закінчує університет, а ми із чоловіком непогано заробляємо. І ось вирішили ми зайнятися благодійністю. Знайшли команду людей, які також хочуть допомагати іншим.
З’явилася нещодавно в полі зору одна дівчина Міра. Вона була біженкою з маленькою дитиною. Я знайшла для неї квартиру, яка мала незабаром звільнитися. Потім я почала займатися іншими людьми, допомагати їм. У мене щодня телефон розривався від дзвінків, я була зайнята. А потім стала помічати, що мій чоловік аж надто багато часу проводить із Мірою. А якось я прийшла ввечері додому, а Міра зі своїм сином та речами у нас сидить . Я дочекалася поки дівчина піде спати і вирішила розпочати розмову із чоловіком. Він почав мені пояснювати, що довелося саме у нас дати притулок Мірі, бо з маленькою дитиною її не скрізь приймають. Хоча малюк у неї спокійний.
Я почала терпіти у нас вдома присутність цієї дівчини. Насправді, Міра була гарною господинею, все за собою прибирала та любила чистоту, та й дитина нам ніяк не заважала. Тільки ось чоловік став проводити з нею більше часу, ніж зі своєю рідною родиною. Навіть син почав виявляти невдоволення, бо батько більше порається з маленьким чужим хлопчиком, а не з нашою родиною. Чоловік навіть виходить на прогулянки разом із Мірою. Таке почуття, що мене просто не існує у цій сім’ї. Я розумію, що чоловік починає в неї закохуватися, а що ж тепер робити, як мені повернути чоловіка, коли його нове кохання живе буквально у мене за стінкою.