Я завжди зневажав усіх матусь, які нагулювали дітей на боці, вели безтурботний і потворний спосіб життя, а потім хочуть, щоб їх пошкодували та намагаються знайти мужика, щоб сісти йому на шию. Адже просто стосунки без зобов’язань їх не цікавлять. І я готовий міркувати про це годинами. У мене на прикметі багато життєвих ситуацій, які підтверджують мою думку. Адже всі вони колись кидали чоловіків, йшли до інших, не переймаючись наслідками. Шукали своє щастя. А зараз вони народжують від них дітей та думають, що прив’яжуть цим когось. Невже не зрозуміло, що їх однозначно покинуть і вони залишаться самі, нікому не потрібні та ще й з дітьми? Вони впадають у відчай і намагаються після знайти хоч когось, хто зможе їх забезпечити і дати притулок. Я навіть принципово не спілкуюся з тими зі своїх друзів, хто поступився своїм принципам та взяв жінку з дитиною.
Вони вважають, що все краще ніж жити самим. Тільки я дотримуюсь іншої думки. Принаймні дотримувався раніше. З того часу, як від мене пішла дружина, я сам став батьком-одинаком. З цієї миті я став на місце жінок без чоловіків і починаю їх розуміти. Як то кажуть, вліз у їхню шкуру. Адже вони справді роблять подвиг, виховуючи самостійно дитину. І я вже не думаю, що вони хочуть когось обдурити, виїхати за їхній рахунок до раю. Безперечно, фінансовий мотив присутній. Тільки в такій ситуації може виявитися не лише жінка, а й чоловік. Адже якщо вдуматись, то взагалі не зрозуміло, звідки взяти сили, щоб і працювати, і забезпечувати дитину, і виховувати її? Адже й себе запускати також не варто. Не можна втратити соціалізацію. Та й на роботі таких ніхто не триматиме. У результаті, що виходить? Я став на місце тих, кого ненавидів.
Зрозуміло, існують деякі мотиви фінансові, але це не на першому місці. Адже найбільше потребуєш емоційної підтримки, часу, щоб і самостійно працювати, і одночасно утримувати дитину. Чи можу я щось зробити? Скоріш за все ні. Тільки ось кожна жінка, коли дізнається, що в мене є дитина, то вже не сприймає мене як нареченого — я автоматично стаю просто другом. Вони вважають, що я безвідповідальна людина, раз неправильно вибрав матір своєму малюкові, погано поводився з нею. Зрозуміло, що вони помиляються. Я забезпечений чоловік, який відбувся та самодостатній. І утримувати своїх дітей я зможу сам. Тільки ніхто не збирається жити зі мною. Мені складно одному й виховувати дітей та працювати одночасно. І якщо діти звертатимуться до мене за допомогою у навчанні, то я не допоможу їм. Чи є можливість найняти репетитора, але що я за батько тоді? Коли діти ростуть у такій обстановці, то я для них не справжній батько, а просто забезпечувач.