Я виросла в селі, з дитинства залишалася з молодшим, уміла копати город та готувати їсти. Потім брат підріс і почав допомагати. А я йому допомагала з навчанням. Оскільки в нашому містечку не було школи, 11 клас я закінчила в місті. Наші батьки завжди наголошували на необхідності освіти, оскільки без неї ми не зможемо знайти роботу. Закінчила я школа на золоту медаль і вступила до вишу. Щоправда, брат важко справлявся з навчанням, а через поведінку його було виключено зі школи. З Максимом я познайомилася на четвертому курсі і одразу ж закохалася. Він запропонував жити разом. А за кілька місяців ми одружилися. Брат повернувся додому з армії, влаштувався трактористом на ферму, бо вчитися не хотів. Зарплата була великою, і її вистачало на всі потреби. Зокрема, на посиденьки з друзями та дамою. Мама чіплялася до мене, що брат ніколи нічого не приносить додому, а всі гроші витрачає на подарунки Ганні та пінне з приятелями.
Я сподівалася, що Андрій зміниться, почне дбати не лише про себе та згадає про своїх батьків. За кілька місяців чоловік отримав запрошення на роботу за кордоном, і ми переїхали до Польщі. Я раз на тиждень надсилала листи батькам. Потім вони перестали відповідати. Я планувала провести тиждень удома, але отримала телеграму від сусідки, що моїх батьків не ста ло . Спочатку захво ріла мама, а потім у батька трапився сер цевий наnад. Такий розрив із kоханим був надто бо лючим для мами. Минув час, і я залишилася в Польщі. Я згадувала своє село, будинок. Ми вирішили поїхати туди. Коли я відчинила двері і ввійшла у двір, моє сер це мало не вискочило з грудей. Ворота відчинилися без особливих зусиль, а навколо будинку все заросло травою. У будинку ніхто не мешкає. Тут колись існувало життя.
Усюди цвіли улюблені квіти матері, бігали кури та димили труби. – Хто це тут вештається? – крикнула жінка. Здавалося, ніби рій бджіл укусив її обличчя. Вона була одягнена в брудний, схожий на ганчір’я одяг. Я помітила, що вона щось тримала у руці. Це, звісно, була випивка. Переді мною стояла братова дружина. Пізніше на ганок вийшов літній чоловік. Лисий, без передніх зубів, із синцем на лобі, він був тверезий, на відміну від жінки. А побачивши мене зніяковіло відвів очі. – Ходімо, сестричко, вип’ємо чаю. Вдома повзали таргани, на підлозі валялися порожні пляшки з-під спиртного. Брат розповів, що через умови його єдину дочку забрали до дитячого будинку. Я просто кинулася в машину і одразу ж почала nлакати. – Ні, це не мій молодший брат, цього не може бути! Раніше він був дуже привабливим. Він схуд, його обличчя пожовкло від алкоголю та куріння, і він більше не може навіть стояти прямо. Це більше не мій хлопчик.