– Тома зараз зруй нувала сім’ю і чхати хотіла на дітей, а в майбутньому її ж діти виже нуть її з дому. Ось побачиш, Софіє. Усі її капості їй і повернуться, — так прокоментувала вчинок своєї сестри моя мама тридцять років тому… Моя тітка Тома в молодості вона була неймовірно красивою. Краса – це страшна сила. І Тома вміло користувалася цим. Якщо вона захотіла якогось чоловіка собі, вона його отримувала. І байдуже, чи одружений чоловік, чи має він дітей. Степан залишив свою дружину та дітей заради Томи. Але й цього моїй тітці було мало. Вона досягла того, що Степан виrнав колишню дружину з дітьми з квартири.
Тітка зі Степаном побралися і почали жити в цій квартирі. Через два роки тітка народила сина та продовжувала маніпулювати чоловіком. Вона завжди керувала, вона не йшла на компроміси, чула лише свої бажання, і всі мали чути тільки її бажання. Коли її синові, Ігорю, виповнилося сімнадцять років, тітка залишилася вдо вою. У сина Ігоря вона вклала все, що тільки могла і чекала, що на старість він буде вдячний їй. Може так воно й вийшло. Але все сталося не так, як це планувала тітка. Та й з огляду на її провини протягом життя – не сильно вона й заслужила на те.
Коли Ігор привів невістку в будинок , Томі все було не так. Вона ж маніпулятор. Усі навколо мали виконувати її бажання. А невістка чинила опір. Тітка діставала бі дну дівчину, як тільки могла. Та, не витримавши такої свекрухи, так і пішла від Ігоря. А той дружину любив. Тому посва рився з матір’ю і сказав, що відвезе ту до будинку для людей похилого віку, адже вона завжди всім псувала життя і намагалася командувати всім і вся. – Я втомився терпіти твої витівки! – репетував син на матір. Справдилися слова моєї мами. А Тома отримала те, що заслужила.