Чоловік повернувся з роботи без настрою. Він точно в думках вирішив, що це кінець і він повинен все сказати своїй дружині Віці. А Віка там часом уже приготувала великий стіл, так смачно пахло на кухні. Адже сьогодні рівно чотири роки з того дня, як вони стали сім’єю. Коли Віка побачила чоловіка без квітів, то вирішила, що він забув про їхню річницю. Але це не зіnсувало їй настрій. -Сідай швидше за стіл, я стільки нового та смачного приготувала. -Вік, постривай, я повинен з тобою серйозно поговорити. -Щось трапилося? -Так, нам треба розлу читися. Я все не знав, як тобі повідомити, але вирішив, що треба прямо сказати. -Стривай … як, чому?
-Бо я так більше не можу. Не хочу бути з тобою. Мама каже, що ми вже 4 роки разом, але дітей у нас немає. -Так я вже перевірялася, зі мною все нормально. А ти перевірятись не хочеш, хто тут ви нен? І може взагалі вистачить слухати свою маму. Віка відразу нагадала те, як мати чоловіка несправедливо до неї ставиться. Вона може запросто почати обговорювати Віку в її ж присутності, то вона не так зробила макіяж, то сукню некрасиву одягла. А на день народження Віки свекруха взагалі стала при всіх родичів так принижувати Віку, що без її сина дівчина просто порожнє місце, що вона ніхто, а її син Віку підібрав, як якусь дворнягу.
До того ж, чоловік все це чув, але ніколи не затикав свою матір. Добре, що батько був за столом, він грубо відповів сваті, і та замовкла. Пройшли всі ці спогади перед очима Віки, і вона усвідомила, що сама не хоче більше жити з такою людиною. І добре, що саме з ним дітей завести не вдалось. -Ну раз ти так вирішив, то йди, – відповіла Віка. -І все? Ти не вмовлятимеш мене залишитися з тобою? -Ні. Мені набридло жити з людиною, яка досі по кожній дрібниці слухається свою матір. Віка змінила замки у квартирі та водночас змінила своє життя. Тепер все розпочнеться для неї заново.