Ми з Владом познайомилися на 2-му курсі універу; деякі уроки у нас були загальними. Так ось, ми почали зустрічатися, а невдовзі Влад запропонував познайомити мене зі своєю сім’єю, а я з радістю погодилася, адже побачила у цьому вчинку відблиск серйозних намірів зі мною. Загалом, познайомилася я з його мамою, але тут же зрозуміла, що рано я цьому випадку раділа, не дуже й чекала на мене ця жінка у своєму будинку. Вона відразу мені дала зрозуміти, що я в їхньому будинку – небажаний гість, навіть натякнула, щоб я даремно не витрачала час на її сина. Я дуже обра зилася, але потім Влад мені віч-на-віч пояснив, що його мама просто не хоче його відпускати, тому і зривається на мене, але це згодом минеться.
Я сама думала, що моя тоді ще майбутня свекруха до мене звикне з часом, але я даремно, звичайно, на це сподівалася, адже час лише показав, що мені треба було робити ноги з цієї родини та швидше. Після весілля ставлення свекрухи до мене лише погіршилося. Вона всім своїм виглядом показувала, наскільки я їй неприємна. Вона була впевнена, що я ламаю долю її сина, не давши йому нормально вчитися. Я знала, що свекруха так шаленіла з однієї причини: мої батьки жили в селі, і я сама була сільською. Якби на моєму місці була якась міська фіфа, свекруха на руках би її носила. Коли я побачила дві смужки на тесті, моєму щастю не було меж.
Я поділилася новиною з чоловіком, він зрадів, але вже через годину, обговоривши це з мамочкою, він дійшов висновку, що все-таки мені потрібно позбу тися дитини, щоб вона нам не заважала відбутися в житті. – Ти з глузду з’їхав? Хочеш, щоб я позбу лася нашого малюка? – nлакала я. Дитину я залишила. Ваrітність проходила дуже складно. Постійні запаморочення, ну дота і всі інші принади ваrітного життя проводжали мене протягом усіх 9 місяців. Ось настав довгоочікуваний день. У найважчий момент поряд зі мною була молоденька медсестра. Мої батьки жили далеко, вони вирішили приїхати до нас на вихідні, а чоловік із матусею прийшов лише через 3 дні. На нього чекав сюрприз тоді, адже я наро дила близнюків, хоча під час УЗД ми другої дитини не помітили.
Я спочатку зляkалася, але потім зрозуміла, що не всім Боженька дарує таке щастя в дворазовому розмірі! Ось свекруха прямо сказала, що вона цьому не рада, проте чоловік і тут заспокоїв мене. На витяг за нами ніхто не приїхав. Влад не відповідав на дзвінки, а я весь день ходила по палаті, чекаючи на нього. Увечері медсестра викликала мені таксі, і я зі своїми синочками на таксі поїхала додому. Двері мені ніхто не відчинив, а сусідка передала мені листа від чоловіка: «Будинок ми продаємо, а ти їдь до своїх батьків і вчися жити без мене. Я не можу брати таку відповідальність. Наш шлюб не виправдав моїх очікувань. Влад.». Батьки нам допомогли стати на ноги, але цей лист я зберігаю досі. Він служить якоюсь мотивацією, щоб я досягла таких висот, щоб колишня свекруха зі своїм синочком свої лікті кусали.