Аліна п’ятнадцять років провела на заробітках, забезпечивши дітей усім необхідним, заробивши на старість і квартиру, вона вирішила нарешті повернутися. І всю дорогу її мучили сумніви. А раптом на неї ніхто не чекає? Вона поїхала на чужину не від простого життя. Одружилися вони з Іваном за молодістю та дурістю, думали, що найважливіше для будування сім’ї це кохання, не врахували матеріальну складову. Незабаром з’явилися двоє дітей.
Зарплати звичайного робітника критично не вистачало життя. Коли молодшій дитині було п’ять, Аліна погодилася на пропозицію подруги та поїхала до Польщі. Там вона не шкодувала себе, щоб заробити якнайбільше грошей і забезпечити дітей усім необхідним. Чоловік був проти її від’їзду, тож стосунки згодом з ним охолонули. Аліна вважала, що в першу чергу вона мати, а потім дружина.
Вона заробила дітям на добру освіту, допомогла з покупками однокімнатних квартир, впевнена, що всі влаштовані, вирішила повернутись. З чоловіком вони рідко говорили, жінка підозрювала, що він собі вже когось знайшов. Який чоловік чекатиме на дружину 15 років? У своїх підозрах вона була права. Чоловік уже довгі роки жив із іншою жінкою. Аліна подала на офіційне розлу чення, вона не шкодує, що колись зробила вибір на користь дітей.