Мама купила квартиру в будинку навпроти. І я, і Ігор були тільки раді, що після народження дитини мати буде з нами. Але наше щастя тривало дуже недовго. Незабаром на нас чекав справжній коաмар

Я приїхала до обласного центру навчатися в університеті. Зустріла Ігоря. Вийшла за нього заміж. Ми живемо у його квартирі, обидва працювали (на даний момент я в декреті), робили кар’єру. У рідному місті в мене лишилася мама. Тоді вона сама ще працювала, займалася своєю дачею і спілкувалася зі своїми подругами. Ми з Ігорем їздили до неї в гості, рази три – чотири на рік. Нас усіх все влаштовувало. Але півтора роки тому, навесні, мати вийшла на пенсію. Тут якраз почався дачний сезон, і мама повністю поринула в садово-городній клопіт. Але вже восени нудьгувала. Щодня, по телефону, скаржилася на неробство. – Мам! Якщо там тобі нудно і самотньо, продай свою квартиру і дачу, і переїдь ближче до нас, – сказала я їй одного разу.

Тоді я вже була вагітна, тож мама поряд це буде саме воно. Мама схопилася за цю ідею і вже за місяць купила квартиру в будинку навпроти. І я, і Ігор були тільки раді, що після народження дитини мама буде з нами. Спочатку все було гаразд. Мама, звичайно ж, приходила до нас, допомагала мені, але більшу частину свого часу проводила, знайомлячись з містом. Коли народився малюк, мама приходила до нас з ранку, коли Ігор уже йшов на роботу, а йшла, коли чоловік повертався додому. Допомога її була безцінна.

Згодом я сама почала справлятися з усім. А мама, замість того, щоб менше сидіти в нас удома, стала навпаки, затримуватись допізна. При цьому вона вже сама нічого не робила, а лише командувала, давала поради, лаяла, якщо я щось робила не так. Я вже натякала їй і так, і сяк. Нарешті, не витримавши, сказала прямо: – Ти можеш не приходити до нас щодня. Усім потрібно часом відпочивати від рідних. – Я сюди переїжджала не для того, щоб одній у своїй квартирі кукувати! – обурилася вона. Я маму дуже люблю, але як зробити так, щоб вона не сиділа в мене весь день, при цьому не скривдити її, не знаю.

Leave a Comment