Володя ніколи не прагнув довгострокових відносин. Він змінював жінок, як рукавички і навіть не думав про те, щоб створити з кимось із них сім’ю. Володя задовольнявся лише рідкісними зустрічами з дівчатами, з повною відсутністю якихось після них. Так і йшов час, поки одного разу він не побачив маленьку люльку, що знімається, від дитячої коляски. А всередині лежала дитина – зовсім немовля. У колисці лежала записка, в якій Інна інформувала Вову про наявність доньки, і просила подбати про неї.
Того дня Володя зателефонував і відпросився від роботи, а потім зателефонував сестрі і попросив принести йому всяку всячину для немовлят. Спочатку Володя з малечею звернулися до опіки, потім здали ана лізи. Вова, і справді, був батьком дівчинки. Але її маму він, звичайно, не пам’ятав, адже скільки у нього було жінок. Починаючи з того дня, Вова почав жити за чітким графіком, щоб маленькій Софії (так він назвав доньку), всього в житті вистачало.
Володимир став чудовим батьком, а ось чоловіком… Свої погані звички він не залишив, з жодною жінкою довго не затримувався. Він найняв няню, а сам старанно працював заради доньки. Він знав, що в майбутньому дочці потрібен буде приклад ідеальної жінки, і цим прикладом стала сестра Володі, яка регулярно заглядала до них, грала з малечею, готувала їм їсти та дбала про них.