Діма був чоловіком Насті. У них було нормальне життя, звичайна сім’я. Нещодавно народилася дитина, зараз хлопчику вже три роки. І ось у такий чудовий момент Діма просто пішов від Насті. І пішов не просто так, а саме до близької подруги Насті Віки. Спочатку дівчина ніяк не могла зрозуміти, за що з нею так вчинив чоловік, а тим більше подруга? Але Віка їй відразу відповіла, що великими подругами вони ніколи й не були. Просто колеги, котрі близько спілкувалися по роботі. Насті було тяжко слухати таке. Вони сиділи на кухні в мовчанні. Було стільки думок, але так важко їх висловити і незрозуміло з чого почати.
І почала Віка: – Може , вип’ємо трохи… – Ну ні, я твоє пійло пити не збираюся. Так Діма з тобою швидко зіп’ється. -Ну що ти відразу починаєш паніку наводити? (AL/YK) Ніби я незрозуміло, що тобі запропонувала. Це ж трохи 50 грам, до того ж перед вечерею дуже корисно, апетит приходить. -Ось так з тобою мій Дімка точно n’яницею стане. -Настя, ось у чому твоя велика проблема. Ти постійно забороняєш, не даєш чоловікові спокійно жити. Ти зациклена лише на своїй дитині, але тільки їм життя не закінчується. -Звідки тобі взагалі знати? Ти не наро джувала!
-Бо я знаю Діму. Ти ніколи не цікавилася його справами, його здобутками, не хвалила чоловіка. Все це я робила. Я звертала на нього достатньо уваги. А що ти робила? Відразу після його роботи пхала дитину, скаржилася на своє життя, кому таке сподобається? Тим більше сkандали день у день. Настя слухала подругу і розуміла, що Віка в чомусь має рацію. Так було соромно усвідомлювати, що вона справді так неправильно і споживчо ставилася до чоловіка як до належного. Але ж треба було просто ставитися до нього, як до коханої людини, тоді вони були б разом.