З самого ранку до Юлії причепилась колега. -А ну показуй! -Що? – здивувалася Юлія. -Прикрасу, яку тобі чоловік подарував. Я бачила його вчора, виходив із ювелірної крамниці з коробкою! -Ти помилилася, Вітя був удома, – збрехала Юлія. -Ти мені не бреши, це точно був твій чоловік. Якщо не тобі подарував прикрасу, то кому? Невже в нього з’явилася інша? – хитро запитала колега.
Юлія постаралася якнайшвидше закінчити цю розмову, їй зовсім не хотілося ставати головною героїнею чуток для всього відділу. Три дні її мучили тривожні думки. Зовні вона не показувала, що слова колеги її якось торкнулися, але в душі оселився маленький і неприємний черв’ячок сумніву. Раптом Вітя їй справді зра джує? Не стала б колега бре хати про ювелірну крамницю. А потім їй на телефон надійшло дивне повідомлення.
”У неділю в кафе біля площі, рівно о 16;00, це важливо!” Номер відправника був прихований. З тремтінням у серці дівчина вирушила туди. А там на неї чекав сюрприз! Чоловік зібрав усіх друзів та знайомих. -Сьогодні ми святкуємо п’ятиріччя від дня нашого знайомства! Я дуже щасливий, що маю таку чарівну дружину! – з усмішкою проголосив Віктор. Юлія зітхнула з полегшенням. У розпал свята чоловік подарував їй гарні сережки.