У батьків нас було двоє – я та моя сестра Олеся. Мама завжди говорила, що любить нас однаково, але я з дитинства відчувала, що це не так. Хоч я була молодшою, але заміж вийшла першою. Мій наречений не сподобався батькам, але вони вирішили не втручатися. Батьки мали величезний заміський будинок, і я сподівалася, що після весілля ми з чоловіком переїдемо до них. Але мій батько одразу сказав, що молода сім’я має жити окремо, тому після РАГСу ми поїхали на орендовану квартиру.
Весілля як такого не було: батьки сказали, що грошей немає. Якщо чесно, я не наполягала. Але через кілька років мій шлюб розпався – і до 23 років я була вже розлу чена. Саме в цей час одружилася Олеся. І батьки відгуркотіли їй величезне весілля – на 300 гостей. Усі сплатили, а після весілля покликали молодих жити до себе. Я сподівалася, що хоч цього разу мене покличуть назад, адже платити одній оренді було нелегко.
Але ні. Більше того, Олеся з чоловіком переробили мою кімнату до своєї спальні. Наразі мама допомагає сестрі всім – навіть продукти сама купує, за комунальні платить. А мені на день народження подарували символічну суму. Коли в Олесі народився син, мама з татом купили їй коляску за 20 тисяч! А мене навіть жодного разу не спитали, чи потрібні мені гроші.