Відразу після весілля Уляна з Ігорем домовилися, що працюватиме в їхній родині лише Ігор, а Уляна займатиметься домашнім господарством та майбутніми дітьми. Так і вийшло. Уляна дуже шкодувала чоловіка, який часто затримувався на роботі. І хоча вона й сама дуже втомлювалася, доглядаючи за трьома дітьми, все одно дуже старалася, щоб забезпечити в хаті затишок, зустріти чоловіка смачною їжею та теплою постіллю.
Якось перед восьмим березня Уляна залишила дітей у своєї мами, а сама вирішила сходити по магазинах і купити собі щось ошатне до свята, бо давно собі нічого не купувала. Взявши сукню, яка відразу привернула її увагу, вона вирушила в примірочну, щоб її поміряти. Вже у примірочній вона почула дуже знайомий голос. -Чекаю не дочекаюся, коли побачу на тобі цей мереживний комплект. Дівчина у відповідь посміхнулася.
-Іди краще дружині своїй щось купи. -А їй нічого не потрібно. Куплю щось побутове. Її інтереси – лише діти та кухня. Уляна не могла повірити своїм вухам, голос безперечно належав її чоловікові. Вона прочинила шторку і побачила, що Ігор стоїть біля каси і обіймає за талію незнайому їй білявку. Напередодні свята, коли Ігор прийшов, щоб урочисто подарувати їй каструлю, Уляна мило посміхнулася йому і вказала на зібрані речі. -Ми розлу чаємося. Вона збиралася влаштуватися на роботу – і сама утримувати дітей.