Я народилася і виросла у сім’ї вчителів. Мої батьки були дуже суворими і жорсткими, але ми з сестрою не боя лися їх, а бачили їхню працю, поважали і намагалися всіляко допомогти їм. Після школи ми не ходили гуляти з подругами, а поверталися одразу додому, щоб зайнятися господарством, встигнути зробити уроки та приготувати чогось до повернення батьків, адже додому вони поверталися напівживі. Загалом, я це до того, що в нас часу не було навіть з подругами пограти, але ми не скаржилися, адже думали, що так і має бути, та й наші батьки на це заслуговували… Час минав…
Я познайомилася з хлопцем на ім’я Олег. Мені здавалося, що він і є той самий принц на білому коні. Я вже все своє життя представляла лише поряд з ним. Нашій казці настав кінець, коли мої батьки дізналися про наші стосунки і заборонили навіть бачитися з Олегом після цього. Мені було дуже тяжко, але я послухалася і зробила все так, як бажали батьки. Мені було вже 30, а нареченого в мене не було.
Так, після тієї історії з Олегом я сам нікого більше не розглядала, а до мене хлопці й не тяглися – боя лися батьків. Якось нам зателефонувала тітка Олена (сестра мами) і сказала, що вона до нас із гостями. А гостем виявився Влад. Тітка, як ви могли здогадатися, привела мені нареченого. Чесно кажучи, я все це ніколи не любила, але побачивши Влада, відразу закохалася. На щастя, мої почуття виявилися взаємними. До цього дня ми з Владом ходимо за ручку, як закохані.