Коли я не шкодуючи себе працював буквально день і ніч, то не усвідомлював, що творив сам із собою. Все змінилося коли у парку до мене підійшла одна жінка

З моменту народження моє життя було сповнене невдач. Моє життя взагалі почалося з того, що мої батьки залишили мене в конверті перед входом до дитбу динку, а самі зникли в невідомому напрямку. У дитбу динку у мене друзів не було, вихователі ставилися до мене з жалем, і поки інші діти грали разом з іграшками, я сидів у кутку кімнати, і просто думав, що ж я робитиму в майбутньому, як виживатиму без будь-якої мінімальної. допомоги…

Все ж таки, друзів я за все своє дитинство і підлітковий період завести не зміг, але й не відчував потреби в них. Я ж не міг змусити когось зі мною дружити. Влаштувався я працювати в супермаркеті, де моя зміна тривала всю ніч, а вранці писав статті для газет, і часу навіть поспати у мене просто не було. Враховуючи це, плюс і те, що я просто недоїдав, я не здивувався, коли в один день втратив свідомість від втоми прямо в супермаркеті, де я працював.

Під час вихідних, коли я один сидів у парку, переді мною повільно пройшлася якась жінка, косо подивилася на мене і сказала: – Що ж ти з собою робиш… – після цих слів вона просто пішла. Я її й знати не знав, але після її слів я навіть замислився. А справді, всього, що зі мною траплялося, могло б не бути, якби я постарався над цим, адже це моє життя, і все, через що я пройшов у дитинстві, лише зробило з мене міцнішу особистість, яка бачила все грані гіршого життя, але вже прагнув стати найкращою версією себе.

Leave a Comment