Від кого-кого, а від моєї родини я не очікувала відчути по відношенню до мене таких подвійних стандартів. Після одного випадку, що стався нещодавно, я дуже серйозно на них обра зилася, і навіть спілкуватися вже не хочу, і моєї вини чи взагалі чогось поrаного в моєму вчинку я не бачила. Діло було так. Ми з моїм чоловіком були одружені вже 3 роки, і за ці три роки він змінився до невпізнання.
Я б, якщо хотіла, не знайшла подібності між ним до моменту нашого весілля, між здоровим хлопцем спортивної статури, ведучим здоровим способом життя, і нинішнім чоловіком, який у мене зараз вже звичайнісінький товстенький алкоголік, який у неадекватному стані свою дружину від дверей відрізнити не може, та й взагалі дурень він! Не за цього пузатика я заміж вийшла… За пару років він встиг добре змінитися, але розлу чатися я поки не хотіла: «Поживемо ще трохи, потім побачимо», – думала. Ось тільки в один день, в офісі, в якому я працюю прийняли на роботу нового співробітника, на пару років молодший за мене – такий же спортивний і красивий, як мій чоловік пару років тому.
Зовнішність їх була схожа, плюс новенький почав показувати зацікавленість моєю персоною, та й мені він відразу сподобався. Особливих планів щодо нього у мене не було, я просто кілька разів пішла з ним на побачення, та й усе, ось тільки на одному з таких побачень нас спалив мій чоловік, після чого він пішов від мене, хоча я особливо не була проти. .. Ось тільки тут проти мене встали мої батьки, мовляв, як я взагалі могла піти на такий підлий вчинок, причому в той же час їм було начхати, коли мій чоловік піднімав на мене руку в n’яному стані. Подвійні стандарти, от і все!