Кирилу двадцять сім років. Неодружений. І, коли постало питання, хто доглядатиме за хво рою бабусею, вибір припав на нього. Бабуся незабаром одужала, а онук так і лишився жити з нею. Незабаром хлопець привів свою дівчину Марину знайомитися з бабусею. Сидять, п’ють чай. Марина чи то соромиться, чи то робить із себе скромницю, але в будь-якому випадку Кирило активно доглядає її. То чай наллє, то запропонує бутерброд, то тортик до неї в тарілку покладе. А бабуся все це фіксує у пам’яті. – Внучок дівчину привів, пурхав навколо неї, як метелик біля лампочки. А сама вона нічого робити не може навіть бутерброд.
Внука треба рятувати! – Доповіла вона дочці, коли Кирило пішов проводжати Марину. Дочка, вона ж мати Кирила, передзвонила синові і сказала: -Дзвонила бабуся. У неї твоя Марина залишила враження невміхи. Ти дівчині підкажи, що бабусю соромитися не треба. Хай краще покаже, яка вона господиня. Іншим разом, коли Кирило привів Марину в гості, вони дорогою закупилися продуктами. Дівчина швидко приготувала салати, нарізала бутербродів, накрила стіл. Кирило тим часом розважав бабусю. Марина запросила до столу, доглядала і хлопця, і бабусю, подавала, несла.
А потім прибрала зі столу і перемила посуд. Коли Кирило пішов проводжати дівчину, бабуся зателефонувала дочці. – Так вона прикидалася скромненькою! А сьогодні вже відчула себе, у мене вдома, господинею. Як почала господарювати на кухні. Аферистка! Точно аферистка! Пропаде з нею наш хлопчик! – Мамо, твій онук уже дорослий. Він сам може вирішити, з ким жити. І якщо тебе не влаштовує дівчина, то він може жити окремо. Зняти квартиру, наприклад. Взагалі-то він давно хотів жити один, але тільки не хотів залишати тебе. Але тепер уже, робити нічого, напевно, йому доведеться з’їхати.