Олена гуляла парком і розглядала навколишнє середовище, яке потопало в золотому різноманітті різних кольорів, в основному, звичайно, бурих і жовтих. Осінь була в самому розпалі. Жінка дуже любила цю пору року і щиро насолоджувалася погожим днем. Мимоволі на неї наринули спогади. Саме того ж дня, колись багато років тому вона познайомилася зі своїм коханим чоловіком. Щоправда, не в парку це було, а на озері, яке знаходиться за містом, там у Олени сестра мешкає.
Того дня вона вийшла погуляти та позбирати листя для аплікацій. Олена працювала вчителькою молодших класів та часто давала своїм дітям творчі завдання. Того ж дня на березі Мишко ловив рибу. Він взагалі з дитинства затятий рибалка. За його гачок зачепилася велика рибина, він різко смикнув вудку – і риба впала прямо Олені під ноги. Дівчина здивувалася. А потім, побачивши чоловіка, все зрозуміла. -Перепрошую! -Нічого страաного.
Симпатична дівчина одразу сподобалася хлопцеві, і він вирішив не втрачати привід познайомитись. -А Чого ви тут одна гуляєте? Я, до речі, Михайло. -Олена. Листя збираю для своїх діток. ”Невже заміжня?” – сумно подумав Мишко. -І Чи багато у вас дітей? -Двадцять п’ять! Помітивши приголомшений вираз на обличчі чоловіка, Олена дзвінко засміялася. -Я вчителька. -А … Мишко зголосився проводити її, так і познайомились. Олена примружилася з посмішкою, спостерігаючи за тим, як падають листя.