Люди навіть не уявляють, яка рабська праця – ліkарська професія. Варто лікареві припуститися однієї помилки, люди готові ліkаря роздерти, ігноруючи мільйон подвигів, які у нього на рахунку. Розповім нещодавній випадок із практики. Три ночі. Різкий звук мене змусив здригнутися і впасти з вузької кушетки. Так, дорогі, ліkарі швидкої теж сплять, щоправда, коли вийде. -Чорт! Боляче вдарився шостою точкою. -У нас терміновий виклик! Вставай! За попередніми даними, сер цевий напад! -Та мені спочатку собі першу допомогу надати – пробурчав я. Але довелося таки підвестися і терміново зібратися.
Їхати треба було далеко. Всю дорогу нам надзвонювали родичі пацієнта, оператор дав їм мій номер (через що я з ним посва рився потім. Що за неповага до конфіденційності?!) Вони кричали в трубку багато нецензурного, якщо пропустити подробиці, основна претензія полягала в тому, що ми довго їдемо. Те, що вони живуть на краю всесвіту, їх не бентежило. -Що за ставлення до людей! Вам начхати на наші життя! – репетувала жінка в трубку. -Жінко, ми їдемо на граничній швидкості. -Та ви бре шете все! Думаю, ви уявляєте у якій атмосфері ми їхали ці нещасні двадцять хвилин.
Переступаємо поріг, жінка одразу накидається на нас із претензіями. -Дамочко, будь ласка, заспокойтеся і не заважайте нам працювати. Де пацієнт? Нас провели до спальні. На ліжку лежав старенький дідусь. Я підійшов. На фоні жінка бурчить: -Гроші одержують за те, що з людськими життями грають, не соро мно зовсім. Безсовісні люди. Я оглянув дідуся і відкашлявся. -Я, звичайно, вибачаюсь, але він просто спить… Жінка змінилася на обличчі. -Бути такого не може! Я легенько вщипнув діда, і він здивовано дивився на мене. -Ну ось, як огірочок! Вам ще щось потрібне від безсовісних людей? До речі, перед нами, зрозуміло, навіть не вибачилися за ідіотський виклик та обра зи.