Зараз моїй доньці 15 років, коли мої знайомі говорили, що перехідний вік – це важко, то я не надто в це вірила. Але зараз переконалася у цьому сама. Я нар0 дила свою доньку дуже рано, відразу після школи від свого першого ко xання. Ми відразу одружилися. Я думала, що тепер почнеться ідеальне життя. Я ж так сильно хотіла з’їхати від батьків, бо вдома не було особистого простору. Невелика квартира, де тулилися ми з батьками, то ще й два мої молодші брати. З чоловіком ми квартиру винаймали, але відразу після нар0дження дочки, він став мені зраджувати. Я терпіла все це рік, а потім нерви здали, і я повернулася до батьків.
Спочатку я працювала прибиральницею в дитячому садку. Платили мені копійки, але без освіти мене нікуди не брали. Колишній чоловік мені аліменти платити не збирався, взагалі звинуватив мене, мовляв, дитину я нагуляла. А я була рада повністю припинити спілкування з ним. Коли донька підросла, то полегшало. Мене зробили вихователем. Хоч грошей було небагато, але я почала купувати хоч дешевий одяг, брала найбюджетнішу їжу. Коли дочці виповнилося десять років, я зустріла Колю. Він був неодружений, працював електриком, він приходив до нас у садок, щоб перевірити проводку. Ми стали більше спілкуватися, частіше бачитись.
Невдовзі Микола запропонував переїхати до нього. І тільки я зрозуміла, що життя налагоджується, як от донька провалила усі іспити у школі. Вона мені заявила, що не хоче вступати до училища: -Я стану моделлю. Мене вже кликали на проби в кастингу, я їм подобаюся! – Заявляє мені донька. Але я хочу, щоб у неї була нормальна освіта, і вона змогла вийти в люди зі своїми знаннями. Я не хочу, щоб вона пройшла таке ж тяжке життя, як я. Як би я їй не пояснювала, що потрібно здобути хорошу професію-все повз. Я вже й кричала, і спокійно розмовляла, але вона, крім модельної агенції, нікуди не хоче.