До Ганни у село приїхав дорослий онук. Олексію вже двадцять років. Ганна Павлівна дуже зраділа. У неї спина хво ра, а він може допомогти в городі. Вранці, поки Льоша ще не прокинувся, Ганна вийшла надвір, щоб оглянути свої володіння. Вона натрапила на обурливе явище. Її сусідка, п’ятдесятирічна Наталя, в одному купальнику копала грядки.
-Ната, ти зовсім з глузду з’їхала? Чого роздяглася? -А що, я тобі заважаю? -Соро мно так ходити! Наталя засміялася. -Кому яка різниця, як я на своїй ділянці ходжу? – усміхнулася жінка. -До мене онук приїхав! Чому він повинен тебе в такому вигляді бачити? Наталя махнула рукою на голосіння сусідки, а Ганна повернулася додому. Після роботи на городі Льоша повернувся у піднесеному настрої.
-Ти чого такий веселий? Невже із сусідкою спілкувався? -Ну так, а що? -Вона нахабна безсоромниця! -Мені так не здалося, ми домовилися погуляти завтра. -Льош, ти чого?! Вона ж стара! Нас із тобою засміють! -Їй же всього дев’ятнадцять! Ах ось воно що, хитра Наталя, дізнавшись, що онук приїхав, вивела у двір свою племінницю. Ганна видихнула з полегшенням.