Я вже років сім жила в місті, коли подруга дитинства мене запросила до себе на весілля. Ми з Машею ще в школі були кращими подругами і навіть після мого переїзду зберегли дружбу, періодично зідзвонювалися, тому відмовити я їй не могла. У селі весілля прийнято відзначати з розмахом. Ось і Машине весілля відзначали голосно і пишно. Дуже багато народу було. Для весільного торжества виділили велику ділянку землі. Всі їли, пили, гуляли. Весілля тривало аж три дні, мені здавалося, що воно ніколи не закінчиться.
Під час святкування до мене причепився один пухкий хлопець. Він відразу як мене побачив, став ходити за мною по п’ятах, дуже я йому сподобалася. Тільки ось він мені не дуже подобався зовні. Хлопець був ненабагато вище мене і з зайвою вагою, коротше кажучи, нічого мужнього в ньому не спостерігалося. Але навіть після декількох відмов він не відстав. Я не знала, як його від себе відвадити. В останній день весілля я сильно наnилася.
Мало що пам’ятаю з цього дня. А Іван весь час поруч крутився, не знаю як, але ми опинилися в одному ліжку. Вранці я була дуже здивована, м’яко кажучи, такою подією. А Іван не розгубився, запропонував одружитися. З усіх боків на мене родичі тиснули. Вони вважали, що я давно повинна бути заміжня. Тому я і погодилася. І знаєте, жодного разу не пошкодувала! Іван потім перетворився на справжнього красеня. Я його з часом полюбила, адже була постійно оповита його турботою.