Зінаїда була звичайною дівчиною з села. Вона була єдиною і пізньою дитиною. Коли вона вступила до інституту, батьки були вже старенькі. Батька не ста ло в шістдесят сім років, коли Зіна тільки перевілася на другий курс. Мама Зіни не відрізнялася гарним здоров’ям, вже у п’ятдесят п’ять ослабла, вона була значно молодша за свого чоловіка, дівчині доводилося доглядати за матір’ю, тому довелося перейти на заочне відділення. Матері незабаром не ста ло, стала жити одна дівчина.
Після чергової сесії вона повернулася в село з немовлям. Всякі чутки почали ходити, ніхто нічого не знав про батька. Дівчина влаштувалася на роботу і одна ростила сина. Зіна була симпатичною, але на чоловіків не дивилася, все своє життя присвятила синові. Вона пишалася, коли він досягав успіхів. Саша виріс красивим і кмітливим хлопцем. Коли поступив в університет, з’їхав жити в гуртожиток, після цього його захопило міське життя, і він все рідше повертався в село.
Мати за ним дуже сумувала, але не хотіла нав’язуватися. А після закінчення університету, Саша одружився і зовсім перестав приїжджати. Він постійно був надто зайнятий роботою, не знаходив часу. А тим часом Зіна сильно ослабла. Вона не раз просила про допомогу сина, але він завжди відмахувався. А після її сме рті виявилося, що він їй не рідний син. Сашко побачив у документах, що Зіна його вси новила. Саші було дуже соро мно, що він “віддячив” мамі такою невдячністю.