– Твоя дочка вирішила стати ві дьмою! – прошипіла свекруха Наталії. – Вся в чорному ходить, свічки ховає, сама по кутах ховається… Наталя сама помічала зміни в дочки, тому погодилася зі свекрухою, що з цим треба розібратися. Увечері, коли дочка втекла в свою кімнату, мати з бабусею, почекавши кілька хвилин, вдерлися туди. Ніна сиділа на колінах на підлозі, перед нею горіла свічка, а сама вона шепотіла щось з папірця. – Ах ти негідниця! У відьми вирішила податися?! Не допущу! – обурювалася свекруха.
Наталія вихопила папірець з рук розгубленою дівчинки і ніяких ритуалів там не побачила. Там було щось про любов і ім’я Антон. Свекруха продовжувала лая тися. – Мама, помовчіть! – закликала Наталія свекруху до порядку. – Це що таке, дочка?! – При бабусі не скажу! – уперто мотнула головою дівчинка. Ольга Захарівна, скорчив незадоволену міну, вийшла з кімнати. – Це мені подруги підказали, що треба його приворожити! – почала розповідати дочка. – Когось причарувати? – здивувалася мати. – Антона, із паралельного “Б”. Я його дуже люблю! – зітхнувши, відповіла Ніна – А чого вся в чорне одяглася? – згадала мати ще один настороживший їх зі свекрухою факт.
– Антон сказав, що йому дуже подобаються дівчата в чорному. – Пояснила дівчинка. Наталка обійняла і поцілувала дочку. – Ніколи не вдавайся до ворожби. Вона більше горя принесе, ніж допоможе. А хлопчиків можна і потрібно залучати по-іншому. – Поділилася своїм досвідом мама. – Як? – зраділа дівчинка. – Я зараз тобі розкажу, як я закохала в себе твого батька. І навчу тебе цим прийомам. Це, повір мені, без всякої ворожби, подіє сильніше, – знизивши голос, сказала Наталія дочки. І вже голосно, щоб свекруха, напевно подслушивающая у двері, почула її, мама сказала: – І ворожба тут взагалі не при чому.