Настя кілька годин лежала з сином і чекала, щоб дитина заснула. Коли їй здалося, що дитина задрімав, вона спробувала встати. Але тоді малюк відкрив очі і втупився на неї поглядом, де не було ні натяку на дрімоту. А потім дитина заnлакав. Дівчина сумно зітхнула. -Голодний, так? Вона взяла малюка на руки і відправилася на кухню. Там знайшовся шматок черствого хліба. Настя опустивши його у воду, а потім в залишки варення дала дитині. У шафці ще була гірсть макаронів, але це вона залишила на ранок. Дитина, з’ївши хліб, одразу заснув.
Настя сіла розмірковувати про життя. Ситуація, в якій вона опинилася, була вкрай скрутної. Хлопець, який був її найближчою людиною, kинув її. А сама вона з дитя чого будинку, нікому їй допомогти. Несподівано її роздуми перервав різкий звук, ніби хтось у під’їзді впав. Дівчина відкрила двері й зазирнула на сходовий майданчик, там з важкими пакетами стояв сусід зверху, один з пакетів він з гуркотом впустив. Там було багато продуктів.
Дівчина допомогла йому зібрати всі. -Іван, Ігорович, вам допомогти донести їх? -Так, було б непогано. В подяку за надану допомогу чоловік їй потягнув коробку цукерок і деякі продукти. -Не треба, я ж просто так допомогла… -Бери, знаю ж, що тобі з дитиною нелегко. Коли Настя дійшла до квартири, сама жадібно з’їла кілька цукерок, адже не їла кілька днів. А потім вона зустріла Івана Ігоровича ще раз в під’їзді, і він запропонував їй доглядати за ним, робити уколи. Зрозуміло, за хорошу плату. Це стало рятівнєю пропозицією.