Ольга була вихованкою дитя чого будинkу, непросто їй довелося. Випустившись, вона одержала житло від держави. Підробляла та жила собі тихо. А потім у її житті з’явився Олексій. Він здавався їй ідеальним спочатку. Він умовив її продати житло її та купити спільно квартиру. Усіма документами займався сам, тому жінка навіть не знала про те, що куплену квартиру він оформив на себе. Все було нормально рівно до того моменту, як чоловік втратив роботу. На той час вони вже мали двоє дітей.
Коли чоловік втратив роботу, він почав виnивати. Ольга сподівалася, що зможе вплинути якось на нього, але ситуація ніяк не піддавалася контролю. Чоловік крав у неї гроші, щоб купити пляшку горілки. Ольга терпіла, бо їй просто не було куди йти. Вона жила з цією людиною три роки, постійно відкладала зі своєї зарплати невелику частину, щоб придбати житло. Їй вдалося накопичити на невеликий будиночок у селі. Він був старенький, пошарпаний, але Оля й такому була рада.
Вона взяла дітей, проігнорувавши спроби Олексія зупинити її і переїхала. Біля будиночка було так само маленьке подвір’я. Без пияки батька дітям дихалося значно легше. Діти почували себе вільніше та щасливіше. Біля оселі Оля посадила яблуню, завжди мріяла мати яблуню у дворі. Спостерігаючи за тим, як росте деревце, вона думала про те, як всі дивуватимуться смаку яблук. Старий будиночок став невеличким притулком для сім’ї. Ольга оберігала його як скарб.