Коли я виходила заміж, то не знала, що мій чоловік настільки жорстка людина. Він мені відразу після РАГСу сказав, що сім’я та шлюб – це спільна важлива річ і чоловік із дружиною рівноправні партнери. Скільки чоловік вкладається в сім’ю, стільки ж має робити дружина. Якщо чоловік заробляє певну суму грошей, то й дружина має заробляти стільки ж, не менше. А я якраз звільнилася зі своєї минулої роботи. Залишатися там було просто нестерпно. Мало того, що всіма відділами керували родичі нашого начальника, які не мали вищої освіти та жодного досвіду роботи, то ще й на нас сильно тиснули.
Практично щодня на співробітників репетували, звітували за незрозумілі помилки. Нас позбавляли премій і взагалі не залишалося жодної мотивації там працювати далі. Я вирішила після звільнення відпочити кілька тижнів і потім знайти іншу роботу. Но буквально на другий день мого відпочинку чоловік почав говорити мені кожні 10 хвилин: -Ти шукаєш вакансії? Ти дзвонила за цим номером? Ну що як там із роботою? Я йому спокійно пояснила, що хочу трохи відпочити, мені потрібен час.
А він мені відповів: -Я не збираюся тягнути тебе на своїй шиї. Я ж казав, що ти маєш заробляти зі мною на рівних. -А якщо моя зарплата буде меншою, то що тоді? -Тоді знайдеш другу роботу, щоб доходити до мого рівня. Усі мої подруги обурю ються його словами, їм чоловіки навпаки говорять, що працювати не треба. Це взагалі не обов’язково, адже чоловік бере на себе відповідальність за свою дружину. А якщо народиться дитина, а якщо хво роба якась, то що тоді робити? Все одно бігти на роботу, щоби не відставати від чоловіка? Я вирішила, що якийсь час поживу у батьків. Тепер я почала сумніватися, а чи правильний вибір я зробила в РАГС-і.