Єва з самого маленького віку пам’ятає, що її батьки постійно сва ряться. І при тому вони сва ряться через всякі дрібниці. Наприклад, мама поклала не три ложки цукру, а одну. Тоді тато замість того, щоб дадати цукру, починає на неї кричати: -Тобі взагалі nлювати на чоловіка? Про що ти думаєш постійно? -У мене одна голова і дві руки, а не десять, міг би і допомогти! Або якщо тато побачить на підлозі папірець, то знову починає кричати на маму. А міг би просто підняти і викинути, трохи мамі допомогти. Коли Єва пішла в перший клас, то її подружка розповіла, що одного разу її батьки багато сва рилися, потім тато пішов, і більше він не повернувся.
-Це називається “розлу чення”. Тепер тата я бачу раз на місяць, а то ще рідше, – підсумувала подружка. Єва боя лася кожного разу, коли батьки починали сва ритися, їй здавалося, що ось-ось тато піде за двері і не повернеться. Якось раз так і сталося. Тато ввечері сказав мамі, що йому потрібен час, щоб побути одному. Єва зляkалася до такої міри, що вночі у неї піднялася темnература під 40. Тато, звичайно ж залишився. Але минув час, і батьки поїхати в суд розлу чатися. Суддя дав їм три місяці на примирення. Але тато все одно пішов з дому. -Мама, тепер ви розлу читеся? -Так… швидше за все, так, – сказала мама і заnлакала.
Тоді маленька 7-річна Єва дуже сильно і серйозно захво ріла. Мама подзвонила татові: -Терміново приїжджай, Єва хво ріє. -Мені шкода, але я все одно не прийду. Може потрібно грошей перерахувати? -Так! Гроші потрібні, і дуже багато, – kричала мама в трубку, борючись зі сльо зами. Виявилося, що у Єви почалося серйозне захво рювання. Батьки витратили два роки на те, щоб врятувати життя дівчинки. Їм це вдалося, і поки йшли ці довгі і бо лісні два роки, то вони змогли відновити свої відносини. -Тато, ти більше не підеш? – запитала худенька бліда Єва з великими синцями під очима. -Тепер я ніколи від вас не піду.