Братам Андрію і Борису батьки залишили двокімнатну квартиру на двох. Жили нормально, поки дружина Андрія не заваrітніла. – Це, звичайно, здорово, що я стану дядьком. Але де ви збираєтеся жити? – запитав Борис брата. – Ось це питання я і пропоную зараз вирішити нам з тобою. Давай ти переїдеш на дачу, а ми залишимося тут. – Чому я? Переїжджай ти. – Як ти собі це уявляєш? Як мені звідти добиратися на роботу. Я ж працюю на фабриці. А ти на віддаленні з дому. Яка тобі різниця де сидіти? – Велика. Мені потрібен швидкий інтернет. А там, як ти знаєш, інтернет слабкий. Та й магазини тут під боком. Воно мені треба? – Але ж нам важко буде тут вчотирьох.
– Ну зніми квартиру. – На мою зарплату? І за квартиру платити, і сім’ю утримувати. Зну щаєшся?.. Так брати нічого і не вирішили. Але от коли наро дилася дитина, то Борис усвідомив всі принади життя. Пл ач дитини не давав йому спати і працювати. І тоді він запропонував братові: – Давай продамо квартиру, візьмемо кожен собі іпотеку і купимо по квартирі. Андрій відмовився. Це Бориса не зупинило. Переїхав до товариша, свою частку квартири продав, оформив іпотеку, а вже через два місяці в’їжджав у свою однокімнатну квартиру…
– Так брати не поступають! – подзвонив Андрій Борису. – Я взяв кредит і купив квартиру. А ти взяв кредит і купив автомобіль. Ти зробив свій вибір. Я зробив свій вибір. Які обра зи? – А ти в курсі, що дід, мій новий сусід, учасник самодіяльності. Баяніст. І тепер репетирує з ранку до вечора?! Не дає дитині спати! – Ну, напевно, і твоя дитина заважає діду репетирувати. Так що вирішуйте проблеми полюбовно. Від моєї пропозиції ти відмовився, а тепер я тобі нічим допомогти не можу…