Я люблю всякі інтелектуальні ігри, тому із задоволенням завжди приймала запрошення друзів на такі посиденьки з настільними іграми. Мій приятель, котрий по-справжньому захоплений цією темою, любив організовувати такі вечірки. Завдяки цим затишним вечорам я познайомилася з парочкою дуже цікавих особистостей, серед яких був і Мишко. Я особисто рідко зустрічаю хлопців, які здатні відверто висловлювати свої емоції. Саме ця якість мене в ньому залучила спочатку. Втім, я не думала, що ми можемо потоваришувати. Просто на перший погляд ми були надто різними. Він весь такий привабливий, благородний ідеаліст, позитивний, іноді навіть сором’язливий хлопець. Боюся, що на його тлі я виглядала як змучена життям жінка похилого віку, яка все в цьому житті побачила. Його відверто бентежив мій вульгарний гумор і надмірна відкритість.
Тому я навіть не намагалася зблизитись, захоплювалася цікавим об’єктом на відстані. Потім головний організатор посиденьок переїхав до іншого міста, все це припинилося. Я дуже здивувалася, коли Мишко мені зателефонував після цього. Він підтримував зі мною спілкування, щоправда, виключно дружнє. Я подумала, що зовсім не проти мати такого друга, тому охоче пішла на зустріч. Потім ми почали зустрічатися час від часу в кафешках або гуляти. Його я зовсім не розглядала як хлопця, він на сто відсотків сприймався мною як друг. З ним мені було комфортно, і я поводилася дуже природно. Знаєте, коли хтось подобається, дівчата чепуряться, а з ним я гуляла і в домашньому одязі, і без макіяжу, у виразах теж не обмежувала себе. Я ніколи не думала, що такий хлопець, як він, може звернути на мене увагу, як дівчину.
У моїй голові одразу виник ідеальний сюжет стосунків для нього. За законом жанру в нього мала закохатися якась супер-мила, скромна, безневинна дівчина, а потім у них повинна була розтягнутися любов до труни. Я в цей формат зовсім не вписувалася. Але щоразу, коли я думаю, що здивувати мене в цьому житті нічим більше не можна, життя доводить мені протилежне. У мене просто щелепа відвисла, коли він уперше до мене підкотив. Все почалося з того, що він почав мені дарувати милі листівки зі кумедними картинками. Я тоді розгубилася, але все списала на дружні почуття. Але дива продовжилися. Він якось прочитав мені жарт із інтернету: -Якщо хочеш, щоб чоловік, який тобі подобається, думав постійно про тебе, позич у нього гроші і не повертай. Знаєте, є такий типаж людей, які фліртують не тому, що мають якусь задню думку, а тому, що це просто манера мови? Так ось це я.
Тому відповіла я відповідно: -О, любий, мені якраз не вистачає сотні на одну покупку. Я заплескала віями і посміхнулася. -На яку покупку? – усміхнувся хлопець. Відповіла перше, що спало на думку: -Шапочку з котячими вушками. Мишко засміявся і простяг мені купюру. При цьому подивився так, що в мене серце забилося швидше. Того дня я поверталася додому в дуже змішаних почуттях. Я думала: «Адже він чудовий! Ймовірно, він найкращий хлопець, який мені колись зустрічався. Дурна, якого чорта ти відразу списала його з рахунків?» Щоки горіли, я з певним жахом розуміла, що закохалася саме не можу і навіть не помітила цього. Через тиждень він написав мені: “Гей, я думаю про тебе, коли ти збираєшся повернути мені гроші?” Це був такий оригінальний метод покликати на побачення. У процесі виявилося, що ми не такі вже й різні. Просто в ньому був нерозвинений потенціал відкритості, а я недооцінювала свою романтичність.