Коли я заваrітніла, то мій чоловік м’яко натякнув на те, що краще все ж таки позбу тися дитини. Я була категорично проти, бо дуже хотіла стати мамою. Але його реакція на мою ваrітність вже стала першим дзвіночком у тому, що щось у нас йде не дуже добре. Я народила хлопчика, чоловік сказав, що поки дитина маленька, то з нею не цікаво. З ним навіть поговорити нормально не можна, ось коли виросте, то братиме із собою на рибалку та на футбол. Я весь день сиділа вдома з маленькою дитиною, іноді справ було так багато, що я не встигала ходити до магазину.
Коли я чоловіка просила купити щось, то він обурювався, мовляв, чому я сама не сходила в магазин, все одно весь день вдома сиджу. Він не розумів, що з маленькою дитиною та з коляскою це зробити важко. Тому мені доводилося весь побут тягнути на собі. Чоловік після роботи просто сидів у комп’ютері. Коли дитині виповнилося півтора роки, то мама погодилася посидіти з онуком, поки я працюватиму. Я вийшла на півзміни, щоб ще встигати робити всі справи вдома, та й щоб маму сильно не наван тажувати. І ось чоловік повідомляє, що йому виписали премію, а це означає, що наближається відпустка.
Я вже в думках своїх почала готуватися, приміряла на себе літні сукні та купальники. Але якого було здивування, коли чоловік повідомив, що цього разу їде у відпустку один. Він сказав, що в сім’ї нормально працює тільки він, а отже, і відпочивати буде теж один. Він демонстративно поклав свої квитки на море на стіл переді мною і почав збирати свою валізу. Я ж чітко для себе вирішила, що як зачиню після нього двері, так більше й не відчиню. Мені не потрібна людина, яка зовсім не цінує мою працю, то ще й зі своєю дитиною час проводити не хоче.