У свої двадцять сім років я була досить відбулася особистістю. У мене стабільна, надійна, прибуткова робота. Всі перспективи для зростання в професії. Вже три роки я зустрічалася з чудовим чоловіком. На мій день народження батьки подарували мені квартиру в хорошому районі. Я відмовлялася від такого дорогого подарунка. Справа в тому, що я і сама збирала гроші на власне житло, мені потрібен був ще рік, і я б сама придбала житло. Але батьки переконали мене прийняти подарунок, а на свої накопичення купити нову іномарку. Так У мене з’явилася власна квартира.
Я в неї відразу закохалася. Вона дуже затишна і простора. Дивно, але незважаючи на те, що квартира знаходилася в хорошому районі, буквально в квартирі навпроти проживала неблагополучна сім’я. Я часто стикалася з її членами в під’їзді. У чоловіка і жінки були проблеми з виnивкою, вони часто наnивалися і сkандалили. Через шум сусіди неодноразово викликали nоліцію. У них був маленький син, якому було років сім. Маленький хлопчик часто самотньо сидів у під’їзді на сходинках, коли мати і батько лая лися. Мені стало шкода хлопця, одного разу я забрала його до себе додому, нагодувала. Хлопчик явно недоїдав.
Після цього Саша став частим гостем в моїй квартирі. Я його навіть познайомила зі своїм хлопцем, вони разом іноді базікали про всяких чоловічих речах. А потім Опіка відвідала цю неблагополучну сім’ю і забрала Сашу в дитя чий будиноk. Після цих подій подружжя розлу чилося і продало квартиру. Всі сусіди зітхнули з полегшенням. Тільки мені стало якось самотньо без Саші. Юра тоді переїхав до мене. Він сам в один вечір запропонував: – Милий, а давай уси новимо Сашу? Я зраділа, адже сама про це думала. Ось так у нас з’явився синочок Олександр.