Із сестрою у нас завжди були нормальні стосунки. Кращими подругами нас не назвати, тому що вона старша за мене на вісім років, але ми в будь-яких ситуаціях враховували, що ми рідні одна одній. Після мого народження, коли батьки стали більше уваги приділяти мені, вона не рев нувала, не бі дувала. Ми завжди ділилися і солодощами і речами, я тягла у сестри її іграшки дитинства. Але так, ми не пліткували, не ділилися потаємним. Мої проблеми були для неї дрібницею, а її проблеми мені були незрозумілі. Загалом у нас були рівні стосунки. Нині ми дорослі заміжні жінки. Знов спілкуємося рівно, але не біжимо одна до одноъ пліткувати. Ми з чоловіком жили в орендованій квартирі і планували дитину лише після покупки квартири. Для цього ми вже накопичили круглу суму, залишалася лише частина початкового внеску.
Але я заваrітніла, і про це ми дізналися досить пізно. Треба було наро джувати дитину. Ми з чоловіком подумали і вирішили, що відкладаючи купівлю квартири на потім, ми поступово витратимо зібрану суму, а це не доцільно, тому вирішили придбати її зараз, але нам потрібна була допомога. Я попросила у сестри суму в борг, сказала, що зробимо все, як належить, з розпискою, але повернути гроші ми зможемо лише після того, як я вийду з декрету. Сестра порадилася з чоловіком, і вони погодилися. Квартиру ми купили, упорядкували, і з пологового будинку я виписалася і приїхала вже в нову квартиру. Працював тільки чоловік і йому фінансово було складно утримувати сім’ю з новонародженою дитиною та платити за іпотеку. Але ми зводили кінці з кінцями. Але одного дня дзвінок сестри став для нас громом серед ясного неба. Вона вимагала від нас повернути гроші.
Вона заявила, що й у них теж фінансові проблеми, вони хочуть їхати у відпустку, але їм не вистачає грошей. Такого повороту подій я не очікувала, адже ми домовилися повернути гроші, коли я вийду з декрету, а дитині було лише півтора роки. До того ж, сестра добре знала, що ми ледве встигаємо, у нас через тиждень може і на їжу не вистачати, а вони збираються у відпустку і для цього порушують наш договір. Сестра дзвонить щодня і вимагає від нас гроші. Мені дивує, що й мама на її боці, каже, мовляв, це ж її гроші, вона вимагає їх назад, а нам треба було розрахувати, що таке могло б статися. Я навіть думаю, що все може дійти до суду, адже сестра наполеглива, а в розписці, я перевірила, не вказана конкретна дата повернення боргу. Ми з чоловіком дзвонимо нашим знайомим, щоб позичити в них гроші, повернути борг сестрі та продовжити спокійно жити, хоч і з порожнім шлунком.