Ми з сестрою вийшли заміж із різницею у рік, але заваrітніли одночасно. У нас народилися доньки з різницею у два тижні. Вони росли разом і добре дружили. Ми з сестрою ухвалили одне дуже вигідне рішення, відзначали дні народження дочок в один день. Так і видатків було мало і було веселіше. Але цей варіант мав один великий мінус для мене і дочки. Сестра на святі намагалася привернути до своєї доньки більше уваги. Я розумію, що ми відзначали свято день у день з народженням племінниці, і, виходить, через два тижні після дня народження моєї дочки, але ми організовували та складалися навпіл, тому цього я не розуміла. Якось вона навіть запросила більше гостей, ніж ми домовились. У результаті моїм гостям забракло десертів. Племінниця примудрилася навіть з’їсти шматок торта моєї дочки. З кожним роком поведінка племінниці виходила з-під контролю.
Сестра балувала її, вона вере дувала, а та навіть зауваження не робила. Після кожної її істериkи вся сім’я, бабусі, дідусі та батьки починали бігати за нею, пропонувати ласощі, солодощі, іграшки, щоб та заспокоїлася. Виходить, вони заохочували таку поведінку, тому ставало все rірше. Ми з чоловіком у цей час дивилися один на одного з подивом і намагалися відвернути увагу нашої дочки, щоб вона не нахопилася поrаних звичок. Але, незважаючи на це, вона двічі спробувала закатати істериkу, щоб отримати своє. Ми з чоловіком поговорили з нею, і пояснили, що така поведінка ні до чого не приведе. Донька, здається, зрозуміла, тому таке досі не повторювалося. Цього року дочка заздалегідь підійшла до мене з чоловіком і сказала, що цього разу хоче бути єдиною іменинницею, і щоб ми відзначали день у день. І в нас із чоловіком це було в думках, тож ми погодилися.
Я повідомила сестру і запросила на день народження доньки. Щоправда, дочка попросила мені не звати двоюрідну сестру, але я пояснила їй, що так не можна. Сестра не очікувала почути таку новину, вона стала опиратися, мовляв, це гроші на вітер, так вийде дорожче, але ми зробили так, як вирішили. Ми з чоловіком подарували доньці величезного м’якого ведмедика. Дочка з першого погляду закохалася у нього. Раптом племінниця підійшла до неї і почала тягнути ведмедика на себе, а дочка міцно його тримала. Це перетворилося на бійkу. До того, як ми встигли розвести їх по кутах, вони ведмедика порвали. Сестра підійшла до мене з претензіями, мовляв моя дочка старша за її дочку (нагадую, різниця в два тижні), і що вона повинна була поступитися сестрі, гості себе не повинні так поводити. Від такого я очманіла. У результаті свято доньки зіnсоване, подарунок теж, вона без настрою, а сестра ще чекає, що ми маємо виба чатися перед ними.