Я поверталася додому після чергового напруженого дня на роботі. Вже всередині автобуса я виявила, що забула гаманець на роботі. Я всю сумку перерила, та його ніде не було. Виходила я з офісу дуже втомлена, тож могла не переглянути. Я кілька хвилин нишпорила в сумці в пошуках хоч однієї купюри, але її, на жаль, не було. Зі мною раніше таких ситуацій у житті не траплялося, тому мені стало дуже соромно та ніяково.
Раптом мені на очі потрапила плитка молочного шоколаду, який мені подарувала колега сьогодні вранці. Я вирішила їм розплатитися. Я передала його чоловікові, який стояв переді мною: -Передайте, будь ласка, водієві. Чоловік, здивовано подивившись на мене, посміхнувся, але прохання виконав. Усі, до кого попадала ця плитка, сміялися чи посміхалися. Коли вона дійшла нарешті водія, він голосно засміявся.
Він вирішив порадувати ще людей і передав через пасажирів мені “здачу”: дві шоколадні цукерки та одну мармеладну. Доїхала я того дня до дому в дуже веселій компанії. Думаю, що всім, хто там був, ця історія запам’яталася. Я потім і подругам розповіла всім. Навіть у найгірші дні на кожному разі нас чекають веселі перспективи. Головне не загострювати увагу на негативі та намагатися бачити хороше. Тоді навіть похмурий день може заграти яскравими квітами.