Сестри, Амалія та Соня сиділи на лавці в широкому проході торгового центру. З ранку бігали різними магазинами, купили багато чого, втомилися, присіли відпочити. – Тільки сьогодні, на честь відкриття магазину побутової електроніки, розіграш призів. Купуйте квиток та вигравайте різні призи! – пролунала реклама. – Ходімо, спробуємо удачу? – Запропонувала Соня. – Навіть не подумаю. Призи виграють підставні особи, – відповіла Амалія. Амалія ніколи не розраховувала на удачу. Можна заробити і купити, можна якось інакше викрутитися, але виграти… Ні. В ці казки вона не вірила. – Ну підемо, подивимося, може , візьмемо участь, – умовляла Соня.
Нарешті після довгих умовлянь Амалія здалася, і вони пішли до потрібного магазину. Лотерейний квиток коштував сотню. Виявилося, що у Соні готівки немає, тільки картка. Амалія з обуренням відмовлялася купити квиток сестрі. Мало того, що її мало не насильно притягли сюди, то ще й квиток просять купити?! Але й тут дала себе вмовити. Отриманий квиток виграв мікрохвильову піч. – Ось! А ти чинила опір! Слухай мене і все буде тіп-топ! – тріумфувала Соня. – Ну що, взяли та понесли? – сказала Амалія. – Краще почекаємо Сашка. – А до чого тут твій Сашко? – Але ж ти не захочеш потім везти мікрохвильову піч до мого будинку? – пояснила свою позицію Соня.
– Чому до твого дому? Білет купила я? Я! Значить, мікрохвильовка моя! – обламала сестру Амалія і забрала піч до себе додому… Сестри з дитинства були дружні, а тут через виграш посварилися. – Це питання принципу, – сказала Амалія батькам. – Я заплатила – я заабрала. Які можуть бути між нами добрі стосунки, якщо вона відмовляється визнати очевидне? Чоловік запропонував Соні купити їй таку ж піч, або навіть краще. – Це справа принципу! Якби не я, вона би ні в магазин не пішла, ні квиток не купила б! – Відмовлялася від подарунка чоловіка Соня… Принципові сестрички…