Чоловік мені нічого не говорив, але я відчувала, що щось не так у нашому шлюбі. Одного разу, чоловік прийшов з роботи, заявив, що нам треба поговорити. Я вже відчувала щось недобре

Ми з чоловіком одружилися, коли мені тільки виповнилося вісімнадцять. Руслан був старший за мене на сім років і вже пристойно заробляв. Я була молода і недосвідчена в життя, відразу вся з головою пішла в шлюб і побут. У нашому шлюбі з’явилося двоє дітей. Я думала, що у мене щаслива, гарна родина. Ми разом з чоловіком прожили сім років. Я сама не помітила, як себе трохи запустила. Я думаю, що таке багатьом жінкам знайоме. Занурюєшся з головою в сімейні турботи і не помічаєш нічого навколо. Ну, а що? З появою дітей я стала рідко виходити з дому, тільки в магазин і в садок.

Довелося забути про довгі посиденьки з подругами і вечірки. У кращому випадку ми з дівчатками пили чай, поки діти були в дитячому садку, і обговорювали дітей. Я вважала те, що відбувається цілком природним. Тільки одне напружувало – чоловік втратив до мене інтерес, як до жінки. Він нічого мені не говорив, але я просто відчувала, що щось незримо в нашому шлюбі змінилося. Він став все частіше спати на дивані, як ніби я була йому огидна. Все більше затримувався на роботі. Я спочатку думала, що це обумовлено труднощами на роботі, але потім все з’ясувалося.

Чоловік просто прийшов і заявив, що йде від мене. У цьому він звинувачував мене: -Ти себе в дзеркалі бачила? Перетворилася на квочку. Соромно, що ти моя дружина. Відхід чоловіка став для мене приводом все обдумати і переглянути. Я вирішила не впадати у відчай, сприйняти подію, як життєвий урок. І доля мені підкинула вакансію в хорошій фірмі. Після розлу чення я закупилася новим одягом, косметикою, стала за собою стежити. Зарплата дозволяла. Чоловік потім намагався мене повернути, але я не дуже хочу його прощати.

Leave a Comment