Мишко сидів удома і дивився серіал, коли мати повернулася з крамниці. – Ну що, нероба, що їстимеш? Знов у матері будеш красти? – Я в тебе нічого не краду, мамо. – Розповідай, знайшов роботу? Це тривало вже два місяці. Мишка звільнили з роботи, що було для нього ударом. З того часу він не знайшов собі роботу, а матір це не влаштовувало. Син підробляв та займався фрілансом. Це тримало його на плаву. Минув ще місяць і мати знову заговорила про це. – Ти вважаєш нормальним те, що платиш лише комуналку? – Я плачу за те, що я живу тут і прописаний. Чого ще тобі треба від мене? – Тобі 26, з’їжджай вже. Тобі не соромно жити з матір’ю? – Ні. Тобі ж не соромно забирати у мене половину мого заробітку. До речі, я міг би відкладати ці гроші і купити квартиру.
– Ти робиш мене ви нною у тому, що ти такий? – Який такий? Не роби з мене лінивого мон стра. Після цієї розмови минув тиждень і мати знову прийшла до сина із претензією. – З’їжджай вже! Досить. Вже рік я терплю, але годі. Хочу жити спокійно, а ти тільки бруд наводиш. – Ти виганяєш мене, мамо? – Я натякаю, щоб ти пішов. – Не дуже жирний твій натяк, га? – А як інакше з тобою можна? Мишко знову не став нічого робити, але розмова застрягла у нього в голові. Минуло ще кілька тижнів, Мишко зібрався зі своїми друзями в гори на місяць. За три дні до повернення син зателефонував матері, але вона була поза зоною доступу. Син навіть не здогадувався, в чому справа. Він повернувся додому, хотів відчинити двері своїм ключем і зрозумів, що ключ не підходить до замку, а потім взагалі побачив, що двері теж були інші. Він почав здогадуватись, що тут відбувається.
-Мам, відкривай, я маю право тут жити. Двері відчинили тільки ввечері, але аж ніяк не мамам Миші. – Ви хто молодий чоловік? – Я син господині. А ви хто? – Я новий власник цієї квартири. Тиждень тому купив. Жінка попередила, що ти зайдеш, тому зробила мені знижку. Мишко був здивований. Як мати змогла продати квартиру із прописаним сином? – У вас є номер телефону? – Хм, зараз, – чоловік пішов за телефоном, продиктував номер Мишкові і додав, – ти сам випишешся чи через суд? – А ви не здогадуєтесь? – відповів Мишко і набрав матері. – Мам, ти розумієш, що мене кинула? – Не віддам тобі грошей від квартири. Ти не реагував на мої натяки, тепер розплачуєшся. – Мам, мені нема де жити. Ти з глузду з’їхала? – Іди до своєї бабці, я домовилася з нею. Суд Мишка виписав. Він нарешті знайшов роботу і переїхав жити в інше місто, почав нове життя.