Я був одружений два рази, але обидва рази без особливої радості. Моя перша дружина наро дила мені доньку, їй зараз 5 років. Але ми не змогли далі жити разом, а вся справа в тещі. Коли ми одружилися, то Катя відразу сказала, що ми будемо жити у її мами, вона не збиралася від неї переїжджати. Я погодився, тому що поки не було свого житла, та й на оренді квартира можна заощадити. Я весь день пропадав на роботі, Катя не працювала, а потім заваrітніла і так залишилася сидіти вдома з донькою. Але з часом я став помічати, що наші відносини не схожі на подружні. Таке відчуття, ніби ми брат і сестра, а не чоловік і дружина.
Мене це не влаштовувало, я запропонував Каті все ж переїхати від її матері і жити окремою сім’єю. Тим більше, на той час я отримав у спадок від дядька квартиру. І тут Катя влаштувала мені сkандал, сказала, що мати не кине і нікуди не збирається. Я не міг більше залишатися з цією жінкою, тому прийняв рішення розійтися, Катя була не проти. Через пару років я зустрів свою першу шкільну любов-Машу. Ми зустрічалися в старших класах, я проводжав її до будинку, а потім отримував від її мами. Мама у Маші дуже сувора, її всі в школі бо ялися.
У нас з Машею розгорілася колишня любов, ми знову почали наші відносини. І коли прийшов момент зробити Маші пропозицію, я сказав їй, що вона може переїхати жити до мене, на що дівчина відповіла: – Я ніколи не переїду від мами, буду з нею. Та й заміж я не збиралася, тому що тоді доведеться приділяти час чоловікові, а я думаю, що краще приділяти його мамі. І знову мені все зіпсувала майбутня теща, яка так і не відбулася. Я не розумію, що за манера у матерів моїх дівчат, як можна не відпускати свою дорослу дитину саму будувати своє особисте життя.