Анастасія одна виховувала двох чудових дівчаток. Старшій було вісім, а молодшій шість з половиною. Камілла народилася слабенькою дівчинкою. Лікарі не давали шансів, що вона коли-небудь зможе ходити сама. Старша сестра її дуже шкодувала і всіляко про неї піклувалася. Одного разу, під час прогулянки, Таня помітила, що сестра зупинила свою інвалідну коляску біля вітрини магазину. Це все відбувалося напередодні новорічних свят. Камілла захоплено розглядала ляльку у вітрині магазину. Це була найкрасивіша лялька, яку вона бачила. Вона була порцеляновою, а сукня переливалося всіма кольорами веселки.
Камілла нічого не сказала, але сестра зрозуміла, що вона цю ляльку хоче. У грошах Таня розбиралася, але тільки приблизно. Однак, поглянувши на цінник, навіть вона зрозуміла, що мати таке ніколи не купить. Бо у них просто немає таких грошей. Життя матері одиначки досить непросте. Таня тоді вирішила, що сама купить цю ляльку, щоб порадувати сестру. Цілий тиждень вона відкладала кишенькові гроші. А перед новим роком, захопивши свої накопичення, відправилася в магазин, поклала на стіл продавця монети.
Цих грошей не вистачало на ляльку, тільки на якусь простеньку книжку. Спочатку продавець хотів запропонувати книгу, а потім дівчинка каже: -Будь ласка, мені вона потрібна для сестри. Камілла дуже хотіла цю ляльку! Чоловік посміхнувся. Взяв з прилавка і віддав дівчинці ляльку. На наступний день прийшла мати під пахвою тримаючи подарунок. -Вибачте мою дочку, ми не можемо це прийняти. Це занадто дорого. Я знаю, що Таня вам мало грошей віддала, менше вартості. -Вона віддала достатньо. Вона віддала все, що в неї було.