Донька навчалася в місті і там жила. А якось коли мати вирішила відвідати її з гостинцями, то повернулася до села сама не своя

Минулого року в одному купе з нами їхали дід із онукою. Дівчинка була чарівною. Ми всю дорогу з нею сюсюкалися. Тут дід вирішив поділитись з нами своєю історією. «Ми з дружиною лише одну доньку народили. Я, дружина, моя мати, тітка незаміжня – всі крутилися довкола доньки. Вона росла дуже розпещеною і незнаючою кордонів дівчинкою, як пізніше виявилося. Заради її доброго майбутнього ми працювали, не покладаючи рук – готувалися до її вступу до університету. Ось, час прийшов, дочка перебралася в місто по навчанню, там і почалися її гулянки, вечірки, шопінги і все це діло… Раз на два тижні я відправляв дружину з сумками до дочки електричкою. Мати їй везла фрукти, овочі… ну чим багаті… Якось вона повернулася – на ній обличчя немає.

Каже: – Дочка вагітна, але вона залишить дитину у полоrовому будинку. А я їй кажу, мовляв, усі живі істоти готові життя своє віддати за свою кровинушку, а ви такі безсовісні, невинну дитину хочете сім’ї позбавити? Коли онука, Маруся, народилася, я поїхав у місто, купив усе необхідне, а до того я ще з сусідом домовився, щоб він нас свіжим молоком забезпечив, і отак з усім готовим я поїхав за онукою. Дружина думала, вона переконала мене не забирати Марусю до нас, але помилялася. Я порвав відмову дочки від дитини на шматки на очах у головлікаря, забрав свою Маруську і, якщо чесно, я ще сподівався, що в доньці прокинеться материнський інстинкт, і вона поїде з нами. Помилявся. Вдома нас із Марусею зустріли не дуже тепло. За рік донька вийшла за якогось військового, а на весілля покликала лише матір. Я тим часом няньчився зі своєю Марусею.

Пізніше я дізнався, що дружина залишається з донькою, бо та збрехала чоловікові, що в неї немає тата, а заради весілля мати продала все своє майно, і тепер вона житиме з ними. Я тоді зневірився, зрозумів, що мені терміново потрібна жінка, щоб Марусі дісталося все материнське кохання і турбота, яких вона варта. Тоді я зустрівся з другом, поділився з ним своєю історією, а він сказав, що його сестра вдова, у неї є син, який уже давно одружений і живе в іншій країні. Ми зустрілися з Машею. Вона дуже гарна жінка. Ось, їду до неї вже з Марусею. Будемо знайомитися.”. Коли ми вже вийшли, нашого попутника зустрічала гарна жінка, яка підбігла до них і одразу обняла Марусю, а та своєю чергою своїми маленькими рученятками обхопила шию Маші. Ми в той момент з полегшенням видихнули.

Leave a Comment