Таня вже кілька місяців живе як робот. Домашні справи, робота, сон. Ось уже місяць вона ходила без настрою та мотивації щось робити. І ось чому. Нещодавно Настя розлучилася зі своїм хлопцем, Єгором. Спочатку була дуже рада позбутися його, але потім помітила, що живе нудним життям. Ні друзів, ні дзвінків нічого не відбувалося в її житті. На роботі лише одружені, які здатні лише на флі рт, та й більшого від них не треба. Лише один із них, Дмитро, красень. Але він кар’єрист, та й Настя не збиралася зробити щось. У суботу вранці вона прокинулася, подивилася на дзеркало з незадоволеним обличчям і пішла варити собі каву. Раптом дзвінок у двері. Настя нікого не чекала.
-Хто це? – Насте, це Володимир Ярцев. Прізвище здалося знайомим. Вона прочинила двері, а там, звичайно, не Дмитро, але той ще красень з величезним букетом білих троянд. – Привіт, я Вова. Пам’ятаєш мене? Настя вдала, що впізнала його і пропустила до будинку. – Востаннє ми бачилися у школі. Ми ж із батьками переїхали, були у третьому класі тоді. А ти як? Закінчила школу? Чим займаєшся? Зрештою, Настя зрозуміла, хто він. Однокласник. Він почав розпитувати про батьків Насті, та не зрозуміла, навіщо, але запитала з ввічливості про його батьків теж. Володимир багато говорив та розповідав про себе. Настя раптом зачепила чашку кави і забруднилася.
Виба чилася і пішла переодягнутися. Коли вона вийшла з кімнати, Володимир так загадково дивився на неї, вона навіть почервоніла. – Насте, я дуже радий, що знайшов тебе. А ти заміжня? – Ні. А ти одружений? -Був одружений. Ми розлучилися три роки тому. Дітей не було. Насті ця новина сподобалася чомусь. А Володимир додав: – Хочеш начистоту? Якби я зустрів таку жінку, як ти, не роздумуючи одружився б. Я ж був тебе закоханий у школі. Ти була моєю першою любов’ю. Насті стало ніяково, адже вона ніяк не могла згадати, хто ж він. – А пам’ятаєш, ми грали в нашому дворі у хованки? Я так намагався знайти тебе. І раптом Настя згадала.
«А, це ж Володька Ярцев, мій троюрідний братик. Ось чому він питав батьків». Настя стала більш балакучою, вони сиділи, згадували своє дитинство, розповіли чим займаються, що сталося з ними за ці роки. Володимир запросив її наступного дня на вечерю і покликав також їхнього спільного однокласника Мишка. «А Мишко похорошів, – подумала Настя, – як він перетворився з худого хлопчика з окулярами на такого елегантного, статного чоловіка». Вони кілька разів зустрілися перед від’їздом Володимира. А вже наступного разу всі зібралися на весілля Миші та Насті. Володимир став свідком. А їхні сім’ї нарешті зустрілися і відтепер були на зв’язку.