З першим чоловіком дочка розлу чилася три роки тому. У неї зараз інший чоловік, діти від нього, але я продовжую спілкуватися з першим зятем. Він завжди мені подобався і навіть зараз. Пам’ятаю він першим простягнув руку допомоги, коли мого чоловіка не ста ло. Кожен день зять приїжджав до мене, сидів поруч і базікав про все, що тільки приходило в голову, аби я не сумувала. Він і з ремонтом мене виручав і приїжджав по одному дзвінку, коли в будинку щось ламалося. Ну так, він не ходив на роботу в білій сорочці, працював руками, але у зятя було золоте серце.
Вони з дочкою купили квартиру в іпотеку, коли народився син. Чоловік заробляв більше дочки, так що сам платив за іпотеку і взяв на себе інші витрати сім’ї. Так вони жили разом десять років. За цей час я встигла полюбити зятя, як рідного сина. Але потім дочку підвищили на посаді, вона почала вважати себе королевою і постійно знаходила в чоловіка якісь недоліки. У підсумку вони розлу чилися. Зять залишив дружині квартиру, а сам переїхав в знімну. Після розлу чення він часто приїжджав до мене, відкривав душу перед мною, говорив, що досі любить дружину.
Незабаром дочка знову вийшла заміж. Правда, новий зять заробляє більше, але у нього немає душі і мене він зневажає. Вчора у мене був ювілей. Колишній зять приїхав привітати мене і вручив подарунок, я пригостила його чаєм. І ось дзвонить дочка, дізнатися, коли вони з онуками можуть приїхати. Але дочка відмовилася приїхати до мене, як тільки дізналася, що колишній зять у мене. Я що, повинна була виrнати його на вулицю? Десять років спорідненості за день не забудеш. Що мені залишалося…